Два часа работы. Простегано со слимтексом (более качественная замена синтепона), на замках-молниях.
Из образцов портьерных тканей.
Запланировано в качестве подарка. А там посмотрим 
:)
Є сила-силенна речей, життя без яких втрача барви. Є також речі, що не додають барв, але сприяють комфорту. Душевному чи фізичному - байдуже. І в моєму щоденні їх багато.
Однак кава та гостро відточені олівці однаково асоціюються у мене з початком цікавих справ. Як і асоціює з ними мене моє оточення.
За часів активного малювання кава була атрибутом початку нового аркуша, праці над масштабним проектом, ілюстраціями чи модельним рядом (одягу). Я чомусь обрала собі за творчий поштовх саме процес заварювання кави.
Кількість холодних, але повних чашок кави на моєму підвіконні була тотожна кількості спроб сісти за роботу. Логічно, що за вдалих обставин чашка кави на підвіконні лишалась самотньою, а вдалий малюнок був втілений за один захІд.
Гостро відточені олівці - прямий відгук до студентського минулого, в якому прекрасний педагог Гула Євген Петрович, великий естет в художньому приладді, прищепив любов до краси не лише в малюнках, але і в робочих інструментах.
Якщо ви знайомі зі мною особисто, то даю 9 з 10-ти на те, що ви бачили мої засоби письма й рисунка.
Незалежно від мети мого походу я завжди маю в сумці чорні гелі чи лайнери і гострі, як голки, графітні олівці. Бо ж куди без них.
"А хто слухав - молодець". Тобто хто дочитав. Літери навіяні ось цим настроєвим фото, яке за пару місяців відсвяткує 10 років :)
